десь так...

упд

бгггггггггггггггггггг
ще

Chochloušek!

якшо хто не зрозумів, то я взяв це тут

тут - позитивне



дякую ax_libris

а тут страшне



Год выпуска: 1990
Режиссер: Ролан Быков

A UNICEF-sponsored six-film anthology depicting childhood horrors around the world. "Hassane" - a malnourished child in Niger needs help from the doctors, but village traditions prohibit it. "Liouba" - a child escapes to the forest after a beating by his alcoholic mother, but the games he plays in the forest mirror his troubles at home. "Boy" - a child faces discrimination as the only white student at his school. "Carmelo" - in Bogota a child living on the streets fights to survive. "Oca" - when his twelve year old brother dies free-diving in the Philippines, seven year old Oca must take his place on the job. "L'enfance de l'art" - children living and playing in a war zone are touched by violence.

drugoe_kino

зара чомусь зовсім не можу(не хочу?) писати. Ну от не йде і якось... нема мотивації і часу ;)

тому я запитаю, а ви(якшо у вас є час та натхнення) подумайте і напишіть шось...
і знаєте... я б дуже хотів побачити цей процес... оте ваше думання ;) і не тіки побачити ваш вираз обличчя і ознаки боротьби "розуму зі здоровим глуздом"... але й зрозуміти хід вашої думки... от таке бажання дивне.

в шо ви вірите?
відповіді тіпу "в Бога", "в себе", "в людство", "в привидів"... можливо й будуть правдою... але це якось нецікаво, бо...
ну от шо таке "віра в себе"?
тут жеж можуть бути тисячі варіацій
я вже мовчу про "віру в Бога"

мене цікавлять якісь... аксіоми(ваші особисті)

ну от, наприклад : я вірю, що...
- доки людина жива, в неї є шанс змінитись. і, можливо, саме через це вона все ще жива...
- вирішення проблем за допомогою насильства... це, майже завжди, "виграш у битві
але програш у війні"
- кожен хоче, щоб його... зрозуміли, пробачили, любили... кожен
- завтра буде новий день ;)

і т.д.

а шо у вас?

Вчора зуб давав, шо Тимошенко не буде президентом...
Бо задовбали(друзі з Росії та Білорусії) : "там уже всьо куплєно... всьо на мазі"
нічому їх життя не навчило...

не буде ж, а?

зробіть мені такий подарунок...

але це все фігня...
в мене син народився, от!!!

подивився такі фільми

"В Париж" - 9/10

"Pelišky" - 9/10

"Pulp fiction" - розчарування :_(((
схоже, ті 10-15 переглядів колись дуже давно - цього було достатньо... більше не треба...

Не п'ю вже 4 місяці(лише раз не підарас троху сухого червоного випив, бо гості були і подія).
Ну не знаю... Іноді нудно, канєшно... Але прикольно...

Але деякі речі почали дратувати... От, наприклад, дзвонить тобі хороша, но вже п"яна людина і починає обговорювати фінансові питання... ну шо за фігня?

Ще я схуднув ...
Тепер я важу менше центнера і мене не заріжуть і можу цілком легально кататися на велотренажері(там обмеження - до 100)...
але не хочу

Присів на Веллєра(чи як це буде українською?)
колись я його вже читав, але не все... а от зара в мене є всі(ну добре, не всі, а багаааато) оповідання.
одне зара "процитую"

стосовно того, шо у вас там свині наробили... я вже зовсім не розумію, що відбувається, але я знаю, що не треба
а - хворіти
б - панікувати
в - дивитись телевізор

до речі, про в. в нас телевізору немає. вже тиждень. кайф.
чеське тб краще спокійніше, не таке агресивне й нахабне, як українське, але... але...
краще читати книжки, дивитись фільми, новини читати(!) теж треба, але "голі", без сміття...


ну, добре...

Михаил Веллер. Deja vu

---------------------------------------------------------------
© Copyright Михаил Веллер
WWW: http://www.weller.ru
---------------------------------------------------------------
( Read more... )

via kolega1

тре подивитись :)

 "Хочу специально отметить вот что. Моя скорбь отнюдь не была невыносимой. Когда на похоронах и после мне говорили, что я "хорошо держалась" - я боялась признаться в истинной причине этой "стойкости": я просто ничего не чувствовала. Нет, это не был шок от утраты, временное оцепенение чувств: я действительно не скорбела. Не потому что мы с сестрой были в плохих отношениях, а потому что я, что называется, "по жизни" жестокий человек. Именно тогда ко мне пришло осознание того, что я, по большому счету, не умею любить. Что я неполноценный в каком-то отношении человек, нравственный урод. Для меня реальна только моя собственная боль. Даже незначительная. Чужая - боль близких людей, к примеру - меня не трогает. "

Ольга Брилева.

а ви вмієте любити? співчувати?
ви впевнені?

я от не надто певний, що вмію.

тобто, все ще складніше... в якомусь гороскопі колись прочитав "водолій може/вміє... але... під настрій"
а як настрій зникає, тоді буває... йой...

 

 

на гід.цз знов смалять

Срочно!

Девушка без детей, мужей и животных, снимет комнату на длительный срок.
...

Мене нема.
Я забув всі мови(а я їх знав?)...
Я забув, як спілкуватися з людьми...
В мене драйв і нєрви... Нє... в мене нєрви, і через це виникає враження, шо є якийсь драйв...
Я знаю, шо нічого не зрозуміло... Ніхто й не розраховував...
Ще троху... Ще чуть-чуть... і пенсія ... я про все напишу ;)
можливо...


-------------------------------

Грузчики - двое мужчин спортивного телосложения, любая работа.

Контакт: +420---

-------------------------------

 Miller (09:57:08 26/10/2009)
та, як звичайно сиджу на роботі роблю різні звіти та презентації - цікаво що п...

 179...(09:57:49 26/10/2009)
а тобі яка робота подобається?

 Miller (09:57:57 26/10/2009)
неа

 179... (09:58:14 26/10/2009)
чудова відповідь...

======================


а... ну і... нові френди

0navaho0 - чому ця людина ще не тисячнєг, я не знаю.

cezaria - і тут відчувається рідна душа, але я розумію, що не всім сподобається. зараз пише дуже мало.

 

згадалось  

"однозначно. Однозначнее однозначного, однозначнее не бывает" :)

я пам"ятаю, від кого я це почув, але не знаю, хто перший це сказав...
мабуть якийсь шедевр пострадянського сінематографу 90-х років?

гарячі голови, ога

1. 
   Yulia Tymoshenko Prime Minister of Ukraine
   -
2. 
   Jens Stoltenberg Prime Minister of Norway
   -
3. 

...

hottestheadsofstate.wordpress.com/list/

Я хотел бы закончить, рассказав про один случай, который произошел на собеседовании. Я надеюсь, что как бы не проходило именно ваше интервью, оно будет более успешным в некотором понимании, чем это.

В Майкрософте мы всегда предлагаем напитки тем, кто проходит собеседование и один из кандидатов взял себе Пепси. Мы пошли в офис, он поставил бутылку с Пепси на стол, мы начали обсуждать профессиональные вопросы и он принялся писать маркером на доске куски кода в ответ на мои вопросы. Соискатель закончил обдумывание алгоритма и автоматически сделал шаг назад, чтобы окинуть взглядом всю доску. Делая это он наткнулся на стол и бутылка Пепси упала на пол.

Пепси-Кола еще была неоткрытой, но бутылку разорвало, когда она коснулась пола.

Брызги разлетались во все стороны, бутылка продолжала фонтанировать еще некоторое время. Как будто во время замедленной съемки я замечал, как брызги ударили в белые стены моего офиса, на книжную полку, полились на мою клавиатуру. Мы оба стояли, будто замороженные, наши руки застыли на полпути к бутылке (мы бы все равно не успели споймать бутылку), а глаза ловили каждую каплю, которая стекала с предметов, находившихся в комнате.

Мы прервались на 5 минут, взяв бумажные полотенца и постарались промакнуть всю жидкость (все равно мои книжки до сих пор слипшиеся и стены уже никогда не будут такими белыми, как утром того дня).

Затем мы вернулись к доске. Соискатель уже достаточно нервничал к тому моменту (кстати, вы бы винили его за этот случай?). Он начал писать кусок кода, потом вытер его, снова начал писать. Он вытирал код рукой вместо стирательной губки, затем вытирая капельку пота той же рукой, оставил красочный след на лбу. Под конец интервью он бы весь в полосках синего, красного и зеленого цветов.

Я сказал: «Вы сможете вымыть свои руки от маркера в умывальнике» и показал ему где он находится, позволив зеркалу самостоятельно «рассказать», что у него было на лице.